До Кабінету Міністрів України
01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2
Шмигалю Денису Анатолійовичу
Прем’єр-міністру України
Копія
До Міністерства внутрішніх справ
01601, Київ, вул. Академіка Богомольця, 10
Авакову Арсену Борисовичу
Міністру внутрішніх справ України
Копія
До Державної міграційної служби України
01001, Київ, вул. Володимирська, 9
Соколюку Максиму Юрійовичу
Голові Державної міграційної служби України
Відкрите звернення
Шановні панове!
Останнім часом весь світ спостерігає драматичні події, що розвиваються навколо Республіки Білорусь. Стрімкі перетворення білоруського суспільства, що сформували стійкий соціальний запит на демократизацію, модернізацію і оновлення простору публічної політики в Білорусі створили принципово нову суспільно-політичну ситуацію в республіці.
Масовий протест громадян Білорусі проти спотворення волевиявлення виборців по всій країні під час виборів президента, що відбулися 9 серпня 2020 року, викликав бурхливу реакцію з боку представників державної влади, що супроводжувалася масовими актами насильства щодо мирного населення, насильницькими зникненнями, тортурами та іншими діями, що суперечать вимогам Загальної декларації про права людини, Європейській конвенції про права людини та іншим фундаментальним актам міжнародного права.
Велика кількість громадян Білорусі зараз знаходиться в небезпеці, зокрема, страждають від насильства з боку правоохоронних органів Білорусі. При цьому, акти насильства з боку правоохоронних органів мають подекуди невибірковий, а переважно — незаконний характер. У зв’язку з цим, багато жителів Білорусі приймають рішення щодо тимчасового переїзду до іншої безпечної країни. Найчастіше для переїзду вони обирають одну з сусідніх країн, зокрема, Україну. Це може зумовити суттєве збільшення навантаження на державні органи України, насамперед Державну міграційну службу України.
Забезпечення безпеки і можливості соціальної інтеграції таких осіб приймаючою країною — це не тільки акт гуманізму і солідарності, а й вияв добросусідства, здатний позитивно вплинути на міжнародні відносини в майбутньому.
Україна уважно спостерігає за подіями в сусідній країні, а її офіційні особи різних рівнів, зокрема президент Володимир Зеленський та міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, неодноразово давали їм оцінку, що дуже важливо для білоруського суспільства. Так, Дмитро Кулеба зазначив, що «З огляду на хід виборчої кампанії у Білорусі та подальші події, сьогоднішня «інавгурація» О. Лукашенка не означає його визнання легітимним главою Білоруської держави«.
Партнери України по Люблінському трикутнику також приєдналися до переліку країн, які не визнали інавгурацію О. Лукашенка.
Окрім того, Польща представила план солідарності з Білоруссю, який зокрема, включає положення, пов’язані з полегшенням в’їзду білорусів в Польщу і їх доступом до ринку праці. Литва відкрила свої кордони для білорусів, які виїжджають з гуманітарних міркувань і розробила план заходів з надання притулку особам, які зазнали політичних переслідувань.
Раніше нами вже була направлена пропозиція до МЗС України щодо можливого збільшення термінів перебування білорусів, вимушених покинути свою країну в зв’язку з важкою внутрішньою соціально-політичною ситуацією. Згодом було отримано розгорнуту відповідь щодо вживання комплексних заходів для надання преференційного режиму перебування громадян Білорусі, які працюють в сфері інформаційних технологій.
Ми вітаємо ініціативи України щодо розробки спеціальних правових режимів для окремих категорій громадян (перш за все працівників IT-сфери) і вважаємо, що такі зміни сприятимуть економічному розвитку України.
Водночас, ми вважаємо, що одним з важливих кроків з метою надання допомоги білоруському народу може стати збільшення термінів законного перебування для всіх громадян Республіки Білорусь в Україні.
Такий захід відносно всіх громадян Білорусі, що перебувають у небезпеці у себе на батьківщині, незалежно від їх професійної кваліфікації та економічного потенціалу, дозволить істотно знизити рівень соціальної напруги і не допустити в найближчому майбутньому значного збільшення іноземних громадян без легального міграційного статусу.
Цей захід не потребує внесення змін до законодавчих актів України, додаткових витрат з Державного бюджету України та інших дій з боку державних органів України. Для реалізації цього рішення достатньо прийняття відповідної Постанови Кабінету Міністрів України.
Реалізація цього рішення знизить адміністративне навантаження на українську міграційну службу, дозволить громадянам Республіки Білорусь легально перебувати в Україні, стане актом підтримки білоруського народу в його боротьбі проти диктатури та за свої фундаментальні права.
Ця дія покаже всьому світу відданість України ідеалам демократії, поваги до прав людини, європейським цінностям і принципам міжнародного права.
Медійна ініціатива за права людини
Проєкт Без Кордонів
Free Belarus Center
Благодійний фонд «Восток SOS»
Правозахисний центр «Поступ»
Центр прав людини ZMINA
Дім вільної Росії в Києві
Центр громадянських свобод
Освітній дім прав людини в Чернігові
Українська Гельсінська спілка з прав людини
Асоціація УМДПЛ
Центр “Ахалар”
ГО «Вектор прав людини»
ЦГП “Альменда”
ГО “МАРТ”
Пропозиція щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання законного перебування в Україні іноземців-громадян Республіки Білорусь
Сьогодні Республіка Білорусь переживає дуже складний період, який, поміж іншим, супроводжує зростання рівня насильства всередині країни. Деякі її жителі змушені розглядати потребу тимчасово залишити свою країну до досягнення суспільно-політичної стабілізації в країні свого походження.
На підставі вже відомих випадків можна впевнено прогнозувати суттєве зростання кількості громадян Республіки Білорусь, які прагнутимуть тимчасово переїхати до України. За дії чинного законодавства України це може створити проблеми для тих, хто переїхали, якщо вони будуть змушені перебувати в Україні понад 90 днів через тяглість подій у Білорусі, та, поміж іншим, призведе до істотного збільшення навантаження на Державну міграційну службу України.
Для вирішення цієї ситуації пропонуємо внести зміни до чинної Постанови КМУ від 15 лютого 2012 г. №150 “Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України” в частині щодо термінів законного перебування іноземців на території України, а саме:
пункт 2 доповнити пп. 4: “4) громадяни Республіки Білорусь, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території, але не більше 360 днів протягом одного календарного року”.
Таке рішення не потребує додаткового державного фінансування, внесення змін до інших законодавчих та підзаконних актів України, повністю відповідає всім міжнародним зобов’язанням, взятим на себе Україною. У той же час, цей акт гуманізму буде свідчити про вірність України принципам верховенства права та підтримку стандартів демократії, що зокрема залишається важливим і для України.
Інформаційна довідка щодо проблем, пов’язаних із врегулюванням масової вимушеної міграції громадян Республіки Білорусь до України шляхом надання статусу біженця чи додаткового захисту в Україні.
Правовий інститут міжнародного захисту – надання статусу біженця чи додаткового захисту – неефективний інструмент вирішення проблеми масової міграції громадян республіки Білорусь в Україну. Це обумовлено як правовою природою цього інституту, так і процедурними моментами.
Порядок надання притулку в Україні регулюється Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Надання притулку (чи то міжнародного захисту) здійснює Державна міграційна служба України після звернення такої особи з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Це – індивідуальна процедура, в якій надання статусу біженця чи додаткового захисту здійснюється (чи то мало би, за законом, здійснюватися) передовсім в результаті дослідження індивідуальних обставин, у яких перебувала і перебуває особа, і відповідности цих обставин досить чітко і жорстко прописаним критеріям.
Процедура надання статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту, згідно з законодавством має тривати до двох місяців (або ж від перших відвідин міграційної служби – дещо довше), однак на практиці шукачі притулку очікують на рішення ДМС набагато довше; з урахуванням же процедури оскарження відмови у захисті (а саме: відмова в українській практиці є звичайним сценарієм, бо практика відчутно відрізняється від прописаної у законодавстві), іноді цей строк становить 1,5-2 роки. Протягом всього цього строку заявник може посвідчити свою особу виключно довідкою, що видається ДМС при вилученні на зберігання паспорту, що залишається в територіальних управліннях ДМС за місцем звернення протягом всього строку розгляду заяви. Довідка, своєю чергою, не є повноцінним документом, який посвідчує особу. Таким чином, особа місяцями, а іноді й роками перебуває на території України без права працювати, відкривати рахунки, здійснювати будь-які нотаріальні дії, юридично оформлювати акти життєвого стану, без права виїхати за кордони України, та навіть надовго залишити адміністративні кордони області, в якій вона звернулась за захистом.
У надії на зміну і нормалізацію ситуації в Білорусі найближчим часом або просто не бажаючи включатися в неприємний бюрократичний та тривалий процес із негарантованим результатом, громадяни Республіки Білорусь часто вирішують не звертатися за статусом біженця чи додатковим захистом.